Заява Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з приводу постанови колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури розповсюдило постанову колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (далі – УТОПІК) від 17 березня 2016 року № 36/5 «Про незаконне будівництво на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника». Цією постановою керівництво УТОПІК звинуватило Заповідник у «недостатній опіці станом пам’яток, які перебувають на балансі заповідника».
У зв’язку з цим мусимо наголосити наступне:
1. Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в межах історико культурного заповідника всі містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються «за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник». Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник належить до сфери управління Міністерства культури України.
2. Усе будівництво, яке здійснювалося останні роки на території заповідника, було спроектоване та погоджено відповідно до вимог чинного законодавства. Дозволи та погодження на ці роботи видавало Міністерство культури України.
3. Законодавство визначає, що «межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об’єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території – науково-проектній документації, що розробляється відповідно до закону в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини». План організації території Заповідника був розроблений ДП «НДПІ містобудування», прорецензований у Центрі пам’яткознавства УТОПІК, узгоджений на Містобудівній раді ГоловКиївархітектури, Науково-Методичній раді Міністерства культури України та затверджений, відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Міністерством культури України.
4. Інформування Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про дотримання пам’яткоохоронного законодавства та стан пам’яток на території Заповідника, у відсутності чого нас звинувачує УТОПІК, відбувається у повній відповідності до встановленого порядку. На виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини Заповідник подає до Мінкультури щорічний звіт. Міністерство, в свою чергу, надсилає його до Національної комісії у справах ЮНЕСКО.
5. Засідання колегії Головної ради УТОПІК відбувалося за участі представників Заповідника, які зробили повний аудіозапис. Наразі усі виступи розшифровані. Засідання Колегії розпочалося при наявності 12 членів Колегії з 23. Підсумок обговорення проходив, коли залишилося лише 11 осіб, тобто не було необхідного кворуму. Згідно аудіозапису, головуюча на засіданні Марія Бур’янова виносила на голосування проект постанови, але голосування не відбулося: «Ну, якщо в нас... наша позиція така, ви підтримуєте цю пропозицію, члени Колегії? Добре, дякую. Не має інших думок? Будемо голосувати. Шановні, у нас... переходимо до другого питання».
Суб’єктивний та агресивний характер Постанови колегії ГР УТОПІК змушує нас заявити про наступне:
1. Ми наголошуємо, що розгляд питань, які належать до виключної компетенції Міністерства культури України, без представників міністерства, є провокацією, спрямованою як проти Мінкультури, так і проти Заповідника.
2. Причиною появи Постанови колегії ГР УТОПІК ми вважаємо те, що наразі УТОПІК та Заповідник перебувають у судовому спорі через відмову керівництва УТОПІК укладати договір оренди з Фондом держмайна на корпус № 19, який перебуває на балансі Заповідника, і який УТОПІК займає, не маючи на те передбачених чинним законодавством документів.
Корпус № 19 належить державі та перебуває на балансі Заповідника відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1897 «Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника до державної власності». Цим розпорядженням передано цілісний майновий комплекс Заповідника до державної власності без будь-яких виключень відносно окремих приміщень або споруд.
Законодавство України, зокрема Закон України «Про Фонд державного майна України» та Закон України «Про управління об’єктами державної власності», чітко регламентують права та обов’язки користувачів об’єктами державної власності. З моменту, коли майновий комплекс Заповідника був переданий до державної власності, на все нерухоме майно розповсюджується норма про те, що використання державного майна третіми особами проводиться лише на підставі договорів оренди з відповідним регіональним відділенням Фонду державного майна.
Такий договір оренди керівництво УТОПІК категорично відмовляється укладати.
3. Вважаємо за необхідне звернути увагу всіх, до кого спрямований текст цієї Постанови, зокрема до Народних депутатів України, що саме конфлікт навколо корпусу № 19 і є, на нашу думку, причиною появи цієї Постанови. Недарма вона містить пункт про ініціювання депутатських запитів до Генеральної прокуратури України. Керівництво УТОПІК не хоче напряму робити таке звернення, бо чудово знає, що зараз ще й також триває слідство стосовно незаконної прихованої суборенди, яку здійснює УТОПІК у згаданому корпусі № 19.
Ще у жовтні 2015 року перевіркою Рахункової палати було встановлено, що у приміщеннях, на які претендує УТОПІК, перебуває 12 сторонніх організацій, зокрема: ТОВ «Владіком», Центр практичної психології «Альфа-Генезис», ФОП «Дульський», ТОВ «Лакі Рум», ГО «Міжнародна асамблея антикорупційне бюро», ГО «Союз чорнобильців», Центр досліджень енергетики, ТОВ «Єврогаз груп сервіс», ТОВ «Укрбізнесактив», Синодальний відділ УПЦ, ТОВ СП «Оберіг», ТОВ «Експо Софія».
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури має відому славетну історію, особливо часів, коли воно було складовою радянської пам’яткоохороноої системи. Але сьогодні це лише одна з багатьох громадських організацій у галузі охорони культурної спадщини, а його діяльність має відповідати вимогам Закону України «Про громадські об’єднання». Велика кількість співробітників Заповіднику багато років є членами УТОПІК. Жоден з них і не підозрював про підготовку цієї колегії. А, згідно з пунктом 8.1 Статуту УТОПІКа, Головна рада Товариства це лише «виконавчий орган, який координує організаційну та фінансово-господарську діяльність Товариства, забезпечує виконання рішень, що приймаються з’їздом»; а її колегія – це «адміністративно-виконавчий орган, створений для оперативної координації діяльністю Товариства».
Зрозуміло, що поява такого сумнівного документу стала можливою лише за певних умов. Недарма засідання Колегії було призначено на такий час, коли половина її членів не мали можливості бути там присутніми, що відобразилося на об’єктивності засідання. Наприклад, на ньому не було таких відомих пам’яткоохоронців – членів Колегії, як начальник управління охорони нерухомої культурної спадщини та заповідників Мінкультури Я. Я. Діхтяр, або заступник директора Інституту археології НАНУ, д.і.н., чл.-корр. НАНУ Г. Ю. Івакін.
Ми висловлюємо рішучий протест діям керівництва УТОПІК та закликаємо усіх небайдужих членів цього Товариства, серед яких є багато друзів та помічників Заповідника, втрутитися у цю конфліктну ситуацію.
Ми залишаємо за собою право через своїх співробітників – членів УТОПІК звернутися до з’їзду Товариства, як до вищого органу його управління, із закликом по допомогу.
Заповідник також розраховує на негайну реакцію керівництва Мінкультури та залишає за собою право звернутися до слідчих органів з проханням прискорити розв’язання конфліктної ситуації навколо корпусу № 19.
Користуючись нагодою, просимо представників засобів масової інформації утримуватися від публікацій неперевірених фактів та суб’єктивних оцінок цього конфлікту.