У 120 країнах світу існують так звані молитовні сніданки, що з 1953 року проводяться у парламенті США, згодом були започатковані й у парламентах багатьох європейських країн, а останні 6 років проходять і в Україні.
Під час таких зустрічей, лідери країн дійсно снідають і, звісно, моляться та розмовляють “про віру та особу Іісуса Христа”. Про це розповів 72-річний Даґ Бьорлі (Doug Burleigh) – одна з ключових осіб в організації Національних молитовних сніданків у Вашингтоні.
Активісти молитовного сніданку в Україні передали проекту «УНІАН-Релігії» ексклюзивне інтерв`ю Бьорлі, у якому він розповів про сенс існування таких сніданків, прозелітизм і про те, що варто робити тим, хто хоче стати частиною української делегації на найближчому американському молитовному сніданку.
Авторський текст* публікуємо без змін.
*Відповідальність за достовірність наданої інформації несе автор.
Чи намагаються учасники молитовного сніданку в США навернути у християнство невіруючих конгресменів та їхніх помічників?
Головне для кожної людини - це зустріти у житті Іісуса як особистого Друга!
31 раз в Євангеліє пишеться: «Слідуй за Мною». Ми хочемо, щоби люди слідували за Іісусом. Але не хочемо, щоби їх засмоктала формальна релігія. Якщо ви відвідали останній Молитовний сніданок в Києві - ви чули мою фразу: «Іісус – це єдина Особистіть у всесвіті, яка, малюючи коло, включає усіх 7,4 мільярдів людей на планеті». Тому на наш НМС приходять не лише християни, а й буддисти, індуїсти, мусульмани, іудеї й інші.
Близько 15 років тому на американському НМС ввечері говорив конгресмен. Раптом у залі з’явився чоловік, крізь натовп дістався сцени та піднявся на неї. Він став поблизу спікера. Після того як останній завершив, спікер повернувся до чоловіка і запитав: «Чи можу я Вам допомогти?».
Той відповів: «Хочу дещо сказати. Моє ім’я Харольд Фокс, я рабин з синагоги у Мельбурні, Австралія. Минулого року один її член поїхав на сніданок. Він повернувся геть іншою людиною. І я тут, щоби з’ясувати, як це могло статися. І коли я сидів і слухав, я зустрівся з Іісусом». Не ми навернули ту людину, а Святий Дух. І я чув багато таких прикладів. Наша відповідальність – підносити особу Іісуса.
Ви звертаєте багато уваги на слово «релігія». А якщо його змінити на слово «віра»?
Добре, дозвольте мені визначити «релігію», як я її розумію. Релігія – це намагання людини досягти Бога. Іісус – це намагання Бога досягти людину. Я не проти слова «християнство». Але ж в першу чергу нам потрібно слідувати за Іісусом. У мене чимало друзів серед мусульман, буддистів та індуїстів, які мали особисту зустріч з Іісусом та лишились в своєму середовищі сіллю й світлом.
Без претензій. Ви детально розповіли про релігійні цілі американського Молитовного сніданку. Поясніть, будь ласка, політичні цілі.
Немає політичних цілей.
Цілком?
Абсолютно. Іісус не був ані демократом, ані республіканцем. Він любив усіх, правильно? Отже, НМС сніданок за суттю та своєю філософією не релігійний, не політичний. Це Молитовний сніданок, де ми підносимо особу Христа.
Яким чином ви оцінюєте свої досягнення? Чи прийняв християнство хтось з американських політиків під час або після НМС?
Ми так не працюємо. Дивіться, ви не можете купити квиток на НМС. Відвідати цей захід можна лише за запрошенням друга. Все будується на взаєминах. Найкраща наша оцінка – це коли мій друг Олег зустрінеться зі своїм другом, вони плідно проведуть час, і його приятель почне більше міркувати про Іісуса. Та й далі їхні взаємини продовжаться.
Єдина можлива тут проблема – обмежена квота з конкретної країни. В Україні ця квота формується за пропозицією членів молитовної групи у Верховній Раді України.
Однак ми не стежимо за цифрами, процентами і так далі. Ми не знаємо, що коїться в серці людини. Дозвольте маленький приклад. У 13-му розділі Євангеліє від Матвія Христос розповідає притчу про пшеницю й кукіль. Раби хотіли повиполювати кукіль, однак Ісус їм відповів: «Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю» (13:29).
Ми завжди не проти робити цю роботу замість Нього. Однак це не наш обов’язок. Я не можу сказати «Він врятований, а вона – ні». Не моя справа. І я не навертаю людей. Це робить Небесний Отець.
Яка моя робота? Любити всіх та вказувати їм на Іісуса. Запрошувати на молитовні сніданки та молитись за результат.
Дозвольте мені процитувати свого друга і співробітника зі США Майкла: «Я бачив, як до нас прилітають делегати з України у костюмах вартістю в тисячу доларів. Потім вони усвідомлюють, що це нікого не вражає. Коли ж вони покидають НМС, вони вже не думають про якість свого костюма, а міркують про те, що захід виявився геть іншим, ніж вони очікували. У центрі був Іісус, любов, прийняття та прощення. Із цим усім вони повертаються додому, з щирими словами Президента США про Іісуса. Цього вони ніколи не бачили».
Ви казали про Іісуса Христа, який, «малюючи коло, включає усіх 7,4 мільярдів людей на планеті». Однак крім того, Він звинувачував людей у гріхах. Він так робив?
Безумовно. Я вважаю, що це робив Святий Дух. Наведу приклад. Під час цього візиту в Україну я мав 3-годинну вечерю з однією людиною. Під час спілкування я процитував уривок з 5-ї глави Євангеліє від Матвія: «Коли принесеш ти до жертівника свій дар, та тут і згадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дар свій перед жертовником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свій дар». І ця особа-співбесідник так і зробила з іншою особою.
То ж, моя задача – приватно ділитись з людиною істиною Писання. У цій ролі я друг, я, такий же грішник, сиджу поряд. І по мірі зближення зростає довіра, і саме тоді я можу бути інструментом Божого Слова. Я говорю істину, люблю та надихаю, але не засуджую їх. Однак я не ігнорую шанс кинути їм виклик в їхньому шляху з Іісусом. Такі зустрічі ми проводимо навіть у зачинених для офіційної дипломатії країнах, спілкуючись не навколо політичних питань, а навколо віри в Іісуса.
Що загалом роблять друзі? Вони кажуть вам правду. «Ліпші щирі догани від люблячого, аніж зрадливі поцілунки від того, хто ненавидить» (Приповісті, 27:6). Що робить ворог? Він лестить, а коли обертаєшся спиною, - завдає по ній удари.
Давайте підсумуємо. На соціальному, публічному рівні ви не кидаєте виклик «гріхам» людей. Однак на приватному...
На приватному – так. Відкрито – ні.
Питання у контексті Вашого неприйняття релігії. Якими є ваші стосунки з протестантськими mainline-спільнотами та цервами у США?
Ми любимо всіх їх. У мене є друзі в усіх деномінаціях, і всі вони – баптисти, п’ятдесятники, лютерани, православні – відвідують НМС. Навіть люди, які не належать до християнства, мають можливість доторкнутись до Особистості ІІсуса з Назарету.
Журналісти, які пишуть про організацію «The Fellowship», здебільшого звинувачують її у надмірній секретності. Навіть коли вони висвітлюють Ваш візит в Україну в 2014 році, то характеризують це як ознаку зростання впливу «християнської мафії». Навіщо вам така таємність?
Поставлю зворотне питання: навіщо нам публічність? Коли я приїжджаю, я проводжу приватні зустрічі з певним колом лідерів і будую взаємини. Я нічого публічно не кажу про це. Під час зустрічей ми говоримо про Іісуса.
З моменту мого першого візиту в цю країну я віч-на-віч зустрічався з багатьма керівниками загальнонаціонального рівня. Це керівники урядів, парламентських фракцій, очільники найвпливовіших державних органів.
Я плекаю стосунки з усіма партіями. Ми не демократи чи республіканці, ліберали чи консерватори. Ми любимо всіх, бо бачимо їх очима Іісуса. Він любить їх усіх.
Наприклад Юрій Мірошніченко (був присутній на останньому VI НМС – О.Г.). Через те що мій багаж був втрачений, він позичив мені свій костюм. Коли я пішов йому віддати одяг, він сказав: «Знаєш, Даг, мені подобається, як він на тобі сидить. Він твій». Це сталось лише через те, що ми друзі. Впродовж років. Ми спілкувалися з ним і тоді, коли він був одним з представників минулої влади. Чи означає це, що я погоджувався з ним? Звісно, ні! Але я не мав політичних інтересів, я прибув в Україну не для поширення певного політичного порядку денного (хоча в мене є певні політичні погляди). Я тут для того, щоби бути другом.
Дозвольте мені пояснити специфіку НМС в Києві. Здебільшого його відвідують представники проукраїнських та проєвропейських політичних сил з БПП, НФ та інших партій. Однак не можна було не помітити членів «Опозиційного блоку», тобто партії-наступниці «Партії регіонів», стратегічна мета якої полягала у поглинанні Росією України. І лише останній Майдан зупинив цей деструктивний вектор. Ми називаємо цю партію «антиукраїнською». Чи можливе в США відвідання НМС уявними антиамериканськими партіями?
Звісно, вітаємо усіх. Єдине обмеження може існувати через щорічну участь у НМС Президента США. То ж, Державний департамент проводитиме певні заходи безпеки. Однак й досі не можу згадати, щоби комусь не дозволили бути на НМС.
Навіть конфедератам?
Абсолютно! Ми їх любимо!
Чи відчуваєте ви тиск з боку войовничих атеїстів чи ЛГБТ-груп, які могли б закликати до закриття НМС?
Ні, ми їх любимо.
Однак «любов» - це ірраціональне, персональне відчуття. Я питав вас про громадський вимір стосунків з вищеозначеними групами.
Скажу лише, що я не погоджуюсь з їхнім способом життя. Тим не менш, я їх люблю. І єдина причина, чому я не погоджуюсь з їхнім стилем життя - це чітке послання з Писання (до Римлян, 1 розділ зокрема). Однак я їх не засуджую. Якщо вони захочуть відвідати НМС, ми спробуємо донести до них любов та прощення Іісуса.
Чи не могли б Ви пояснити свій статус у Конгресі США? Ви лише представник Вашої організації?
Перш за все, ми не намагаємось бути організацією. Якою була назва організації Іісуса? Корпорація “Християнство”? Не було жодної. А якою була Його посада? Так же. Отже, ми робимо свою роботу найкраще, коли невидимі для усіх.
Наша мета – спілкування з урядовими лідерами багатьох країн світу. До речі, я ніколи їх ні про що не прошу. Кожен, хто переступає їхні двері, щось від них вимагає – прийняття законопроекту, впливу в якійсь галузі тощо. Ми лише будуємо дружні взаємини на основі віри в Іісуса.
Технічною мовою наша неприбуткова організація називається International Foundation (“Міжнародна фундація”). Тобто ми лише сім’я друзів по всьому світу, яка працює з лідерами урядів.
Ми допомагаємо організовувати НМС і завжди за лаштунками, але не є його «батьками». «Творцями» НМС є певні групи людей в Сенаті та Палаті представників. Ми ж запрошуємо людей та орендуємо приміщення, але саме вони ухвалюють рішення стосовно спікерів. Це ж відбувається в Україні: усі рішення приймала група людей, що збирається на молитву у Верховній Раді кожного четверга.
Я особисто займаюсь цією діяльністю впродовж 35 років.
Але я запитую саме про вас. Чи маєте Ви у Конгресі США якийсь офіційний статус?
Ні, звісно ні.
Ви лише лідер неприбуткової організації, чи не так?
Насправді я не одноосібний лідер, я лише її член і партнер. Також я не є працівником «The Fellowship» і не працюю на цю структуру. У нас немає посад, немає Президента, Віце-президента і так далі. Ми служимо без посад. Ми відповідаємо вимогам законів США, тому в нас є опікунська рада. Мене фінансово підтримує неприбуткова організація. Все робиться законно, але невидимо для всіх.
Чи можуть комусь відмовити у відвіданні НМС з політичних або релігійних причин?
Ні. Запрошуються усі грішники. Бо Бог полюбив весь світ. Чому тоді не можемо ми?
Яким є річний бюджет НМС у деталях?
Знаєте, я навіть не знаю, яким він є. Скажу, що це неприбутковий захід. Зазвичай ми несемо збитки і лише потім знаходимо необхідні гроші для покриття.
Для кожного, хто приїжджає на НМС вперше, вхід вільний. За друге відвідання він або вона платить $250. Однак це відшкодування не за НМС, а за 3-4-денні події, що його супроводжують – Міжнародний сніданок, Європейська вечеря, Сімейна вечеря і так далі. Американці сплачують $550.
Хто вас фінансує, якщо знайдені кошти не покривають необхідні для НМС витрати?
Друзі. Це люди, які відвідують НМС з року в рік та підтримують нашу діяльність. Вони спрямовують гроші прямо до International Foundation. Додам, що ми не заробляємо грошей. Іноді сподіваємось вийти на «нуль». Однак зазвичай цього нам не вдається. У такій ситуації нам допомагають певні люди – тихо та «не для преси».
Попри те що ми не рекламуємо захід, його відвідує лише кожен десятий з тих, хто бажає. Саме тому ми працюємо за запрошеннями. Також ми не хочемо зробити НМС відкритим для усіх, адже ми не знаємо тих людей. Не буде стосунків і подальшого спілкування і взаємин.
Ймовірно, наступного разу МС варто провести на стадіоні?
Ми не хочемо робити НМС більшим, ніж він є нині. Він і так надмірно розрісся. Усі квоти були заповнені за місяць до його початку.
Чи виділяє Конгрес США хоч один цент на НМС?
Власне кажучи, ні. Втім, конгресмени мають вільний доступ до НМС.
Олексій Гордєєв
