Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) / mitropolia.kiev.ua
Початок 2015 року ознаменувався спробою об’єднання УАПЦ та УПЦ КП в єдину Церкву. Незважаючи на те, що в цьому процесі доволі активну участь брали представники Константинопольського Патріархату, з певних причин ситуація зайшла в глухий кут.
Про специфіку міжконфесійних стосунків в Україні, роль у цих процесах представників інших Помісних Церков світу, Всеправославний Собор 2016 року та ставлення до згаданих аспектів Української Православної Церкви розповідає керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич).
– Владико! Останнім часом в українському суспільстві багато говорять про необхідність діалогу між Українською Православною Церквою та так званим «Київським патріархатом». Чи ведеться зараз цей діалог?
– В лютому 2014 року Священний Синод Української Православної Церкви створив комісію, якій доручалося, у тому числі, і ведення діалогу з УПЦ КП. Тоді ж було проведено попередні консультації з представниками «Київського патріархату», були окреслені можливі перспективи ведення діалогу. Однак, на жаль, невдовзі почалися спроби захоплення парафій нашої Церкви на користь «Київського патріархату». Це суттєво погіршило наші взаємини з представниками УПЦ КП. Тому діалог так і не було розпочато. Але це не означає, що Українська Православна Церква проти діалогу. Нещодавно Предстоятель нашої Церкви Блаженіший Митрополит Онуфрій в своєму інтерв’ю підкреслив, що ми відкриті до діалогу. Але це має бути чесний і відкритий діалог, який виключає насильство та мову ультиматумів.
– Нещодавно була спроба об’єднання УАПЦ та УПЦ КП. Як ставиться до цього процесу Українська Православна Церква?
– Переговори про можливе об’єднання УАПЦ та УПЦ КП – це їхня внутрішня справа. Ми ніяк не втручаємося в цей процес.
– Чому, на Вашу думку, це об’єднання не відбулося? Адже УАПЦ і УПЦ КП є доволі схожими конфесіями у своїй риториці та політичних поглядах.
– Думаю, що на це питання мають дати відверту відповідь очільники УПЦ КП та УАПЦ. Я можу лише сказати, що, незважаючи на певну близькість ідеології цих двох організацій, між ними існують і давні протиріччя. Фактично ще у 1992 році, коли за підтримки державної влади було створено «Київський патріархат», значна частина духовенства та мирян УАПЦ не визнала законності цього акту та відмовилася увійти до складу УПЦ КП. Тодішній очільник УАПЦ Мстислав (Скрипник) заявив, що вважає незаконним створення «Київського патріархату». І серед сучасних членів УАПЦ є чимало тих, хто негативно оцінює діяльність колишнього Київського митрополита Філарета (Денисенка). Отже, взаємини між УПЦ КП та УАПЦ є вкрай непростими. І не дивно, що всі їх спроби об’єднатися поки що були неуспішними.
– На державних урочистостях з нагоди 1000-ліття преставлення святого князя Володимира у Києві були присутні архієреї з Українських Православних Церков в Америці і Канаді, які перебувають в юрисдикції Константинопольського Патріархату. Як би Ви прокоментували їхній візит в Україну?
– Наскільки нам відомо з засобів масової інформації, Президент України Петро Порошенко направив Константинопольському Патріарху Варфоломію запрошення взяти участь в урочистостях з нагоди 1000-ліття упокоєння святого князя Володимира. У відповідь на це запрошення Патріарх Варфоломій відрядив до Києва делегацію з представників Українських Православних Церков в Америці і в Канаді. Отже, митрополити Антоній (Щерба) та Юрій (Каліщук) були присутніми на урочистостях як офіційні представники Константинопольського Патріархату, а не як приватні особи. За церковними канонами офіційний візит єпископів однієї Помісної Церкви на територію іншої Помісної Церкви може відбутися лише зі згоди законної церковної ієрархії, яка існує на тій території, куди передбачається здійснити візит. Більш того, навіть в межах однієї Помісної Церкви офіційний візит єпископа на територію іншої єпархії має бути узгоджений з правлячим архієреєм тієї єпархії, яку він бажає відвідати. Візит в Україну митрополитів Антонія та Юрія ніяк не погоджувався з керівництвом Української Православної Церкви. На жаль, це вже не перший випадок, коли єпископи Константинопольського Патріархату здійснюють візити в Україну за дорученням Патріарха Варфоломія, однак при цьому не ставлять до відома про ці візити Українську Православну Церкву. Ще 24 липня 2015 року Священний Синод нашої Церкви висловив стурбованість з приводу діяльності ієрархів Константинопольського Патріархату на канонічній території Української Православної Церкви. Цю стурбованість було доведено до відома керівництва Константинопольського Патріархату.
– Перебуваючи в Україні, предстоятель Української Православної Церкви в Канаді митрополит Юрій (Каліщук) дав велику прес-конференцію в агентстві «Укрінформ». Зокрема, він доволі прозоро натякав на те, що Константинопольський Патріархат на правах Церкви-Матері може відкрити в Україні свої церковні структури або навіть створити в Україні автокефальну Церкву на базі «Київського патріархату». Як Українська Православна Церква ставиться до такого сценарію розвитку подій?
– Українська Православна Церква є найбільшою релігійною конфесією в Україні. За кількістю церковних громад наша Церква є однією з найбільш чисельних у світі. Тому ми вважаємо, що наша Церква обов’язково має бути долучена до усіх можливих переговорів про подолання церковних розділень в Україні. На жаль, ми бачимо, що ієрархи Константинопольського Патріархату останнім часом, відвідуючи Україну та спілкуючись з представниками державної влади та з представниками невизнаних церковних структур, фактично ігнорують Українську Православну Церкву. І ті сценарії подальшого розвитку Православ’я в Україні, які, зокрема, озвучував митрополит Юрій на згаданій Вами прес-конференції, жодним чином не обговорювалися з очільниками Української Православної Церкви. Звісно, наша Церква була б вдячна за будь яку підтримку з боку інших Помісних Церков у непростій справі подолання церковних розколів. Ще у жовтні 2008 року, перебуваючи у Стамбулі на зустрічі Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Володимир передав усім Предстоятелям свій лист, в якому просив підтримати зусилля Української Православної Церкви, спрямовані на відновлення церковної єдності в Україні. Разом з тим, Блаженіший Митрополит Володимир у тому ж листі зазначав, що вважає неприйнятним вирішення проблеми розколу шляхом створення в Україні кількох паралельних православних юрисдикцій. І сьогодні ми ще раз підкреслюємо, що не можна подолати церковний розкол, ігноруючи єдину існуючу в Україні визнану Православну Церкву. Досвід показує, що відкриття на одній території паралельних структур різних Помісних Церков несе в собі загрозу і для церковного, і для суспільного миру. Ми сподіваємось, що в майбутньому і очільники Української держави, і представники інших Помісних Церков будуть враховувати позицію ієрархів, духовенства та вірних Української Православної Церкви.
– В березні цього року в Україну приїздив представник Константинопольського Патріархату митрополит Сасімський Генадій. Він доволі категорично висловився на адресу УПЦ КП, сказавши, що: «Ми називаємо їх розкольниками, щоб не було враження, що ми їх визнаємо. Вони можуть себе називати як хочуть, але їх не визнає жодна Церква». Як православні українці повинні розуміти позицію Константинополя, якщо різні ієрархи цієї Церкви висловлюють суттєво різні погляди на церковну ситуацію в Україні?
– Як на мене, в цьому немає нічого дивного. Це лише свідчення того, що серед єпископів Константинопольського Патріархату є різні погляди на церковну ситуацію в Україні. Однак, я б хотів підкреслити, що особисто Патріарх Варфоломій неодноразово заявляв, що визнає в Україні тільки Українську Православну Церкву. Також, відвідуючи Україну, він спілкувався та звершував богослужіння лише з Предстоятелем та ієрархами нашої Церкви.
– На завершення хотілось би запитати у Вас, на які рішення очікувати Україні від Всеправославного собору, запланованого на 2016-й рік? Чи буде взагалі на соборі розглядатись питання українських розколів?
– Каталог тем для розгляду на Всеправославному Соборі був опрацьований ще наприкінці 1960-х років, коли сучасних церковних розколів в Україні ще не існувало. Тоді ж було вирішено, що на Всеправославному Соборі мають розглядатися лише питання загальноцерковного масштабу. Тому внутрішні питання життя окремих Помісних Церков до цього каталогу не вносилися. Отже, питання церковних розколів в Україні не включене до порядку денного Всеправославного Собору. Однак, серед тем, які планується розглянути на Соборі, є і питання про процедуру надання церковної автокефалії та автономії. Наразі серед Помісних Церков немає єдності щодо цього питання. А за регламентом підготовки Всеправославного Собору на його розгляд можуть бути винесені лише ті документи, які вже отримали одноголосну підтримку усіх Помісних Церков. Тому сьогодні залишається нез’ясованим, чи будуть винесені на розгляд Собору питання про автокефалію та автономію.