Шкільні роки - особливий період у житті кожної людини. З одного боку, це найщасливіший, безтурботний час, коли все життя здається ще попереду, але саме в ці роки відбувається становлення людини як особистості, формується її світогляд. Тому Православна Церква завжди приділяла і приділяє особливу увагу освіті.
Церква завжди з незмінною повагою ставилася до світської освіти. Багато хто з учителів Церкви навчалися у світських школах і академіях і вважали знання, що в них викладалися, обов`язковими для віруючої людини. Так, святитель Василій Великий писав, що «зовнішні науки не шкідливі» для християнина, який повинен почерпати з них усе, що сприяє моральному вдосконаленню та інтелектуальному зростанню.
На думку святого Григорія Богослова, «кожний, хто має розум, визнає вченість - освіту, першим для нас благом. І не тільки цю найблагороднішу нашу вченість, що... має своїм предметом одне спасіння й красу споглядання, але і вченість зовнішню, якою багато християн через неуцтво гребують як ненадійною, небезпечною і такою, що віддаляє від Бога».
З історії нашої країни ми знаємо, що саме православні храми й монастирі були першими просвітницькими центрами нашого народу. Тривалий час церковнопарафіяльні школи становили основу всієї освітянської системи. Проте всім відомі революційні події початку XX століття призвели до відокремлення Церкви від держави і школи - від Церкви. Протягом понад 70 років у всіх сферах життя, в тому числі й просвітницькій, панувала атеїстична, богоборча ідеологія.
Промислом Божим усе це залишилось у минулому. Ми живемо в час, коли наша держава йде шляхом демократичних перебудов. Церква, згідно з багатовіковою традицією, з повагою ставиться до світської школи і готова будувати свої відносини з нею, виходячи з визнання недоторканості людської свободи. При цьому Церква вважає за неприпустиме нав`язування учням антирелігійних і антихристиянських ідей, викладання навчальних предметів тільки з позиції матеріалістичного погляду на світ. Церква закликає до подолання наслідків атеїстичного контролю над системою державної освіти.
На жаль, ще й тепер у багатьох підручниках можна знайти фальшиві твердження про наявність принципових суперечностей між релігією і наукою. Дійсно, наукове та релігійне пізнання мають різні характери. У них різні вихідні основи, різні цілі, завдання, методи. Ці сфери можуть межувати, стикатися, але вони ніколи не протиборствують, а доповнюють одна одну. Сучасні досягнення в різних галузях науки, включаючи фізику елементарних частин, хімію чи мікробіологію свідчать, що вони «суть меч обоюдогострий», здатний не тільки принести людям добро, а й позбавити їх життя. Євангельські ж заповіді дають можливість такого виховання особи, за якого вона не могла б використати з недобрим наміром отримані знання й сили. Тому Церква і світська наука покликані до співробітництва в ім`я спасіння життя та його належного устрою.
Слід зазначити і те, що донині в багатьох навчальних курсах історії недооцінюється роль релігії у формуванні духовної свідомості народів. Церква постійно нагадує про внесок християнства у скарбницю світової та національної культури. Православні віруючі із сумом сприймають спроби некритичного запозичення навчальних стандартів, програм і принципів у організацій, відомих негативним ставленням до християнства взагалі, і зокрема до Православ`я. Потрібно добре усвідомлювати, що будь-яка просвітницька система, яка не враховує історії, культури, віри нашого народу, веде не до відродження його, а до деградації як окремої людини, так і нації в цілому.
Не можна ігнорувати і небезпеку вторгнення у світську школу послідовників окультних та неоязичницьких учень, деструктивних сект, під впливом яких дитина може бути загублена і для себе, і для родини, і для суспільства. Ми вважаємо за корисне і потрібне проведення уроків християнського віровчення у світських школах - за бажанням дітей або їхніх батьків, а також викладання таких курсів у вищих навчальних закладах.
Школа є посередником, який передає новим поколінням моральні цінності, накопичені за минулі століття. У цій справі школа і Церква покликані до співпраці. Зігрівання в юних серцях прагнення до Істини, справжнього морального почуття, любові до ближніх, до своєї Вітчизни, її історії та культури, має бути завданням школи не меншою, а можливо й більшою мірою, ніж викладання знань. Церква покликана і прагне сприяти школі в її виховній місії, адже від духовного і морального стану людини залежить її вічне спасіння.
Сердечно вітаю нашу шкільну молодь з початком нового навчального року! Всім бажаю світлого розуму, доброго серця, усіляких успіхів! Благослови всіх Бог!
