Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 липня 2009 року було створено Синодальний відділ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи.
Як розповів «Православію в Україні» голова новоствореного відділу священик Віктор Яценко, до цього часу питання духовно-пастирської опіки засуджених належали до компетенції Синодального військового відділу. «Та в процесі роботи надходило багато запитань як із України, так і з-закордону стосовно того, як ми можемо поєднувати два таких доволі різних види діяльності: духовно-пастирську опіку засуджених і військових? - зазначив отець Віктор. - Адже в цих людей різна психологія, різні уявлення про життя і плани на найближче майбутнє. Військовослужбовця призвала держава, і потрібно створювати належні умови для його духовно-морального виховання. А засуджений потрапив у місця позбавлення волі, де сам не може висловлювати своїх релігійних переконань, до нього треба прийти. Тож, саме цим було продиктовано рішення Синоду створити окремий відділ з опіки ув`язнених».
За словами отця Віктора, в багатьох країнах, зокрема у наших сусідів - як східних, так і західних, подібні відділи існують, і така діяльність носить назву тюремне капеланство. Нещодавно було утворено відповідний Синодальний відділ у Білоруській Православній Церкві, завдання якого - вирішувати питання духовно-пастирської опіки засуджених і співробітників внутрішніх справ.
Основним завданням новоствореного відділу Української Православної Церкви, зазначає його голова, є налагодження плідної духовно-пастирської опіки в усіх установах кримінально-виконавчої системи України. Сьогодні їх нараховується 181, де перебуває 141 тисяча засуджених - населення приблизно середнього розміру міста!
Крім того, існують різні категорії засуджених, до чого треба пристосовувати і духовно-пастирську опіку.
«Наприклад, духовно-пастирська опіка жінок відрізняється пастирської опіки підлітків, а ця, у свою чергу, відрізняється від духовної опіки засуджених до довічного позбавлення волі, - розповідає отець Віктор. - Порівняймо: на сповідь приходить людина, яка вперше скоїла злочин, або та, що скоїла злочин випадково - здійснила автомобілем наїзд на пішохода, що призвело до його смерті (а за нашим законодавством це кримінальна відповідальність), і запеклий рецидивіст, який має 10-15 чи 20 років відсидки. Для таких ситуацій необхідна певна підготовка.
Також новостворений відділ займатиметься й підготовкою до викладання в Духовній семінарії практичного курсу для пастирів, яким правлячий архієрей благословляє відвідувати місця позбавлення волі. Тому що багато молодих священиків просто не знають, як туди йти, з якими словами звертатися до цих людей. Адже саму проповідь, яка лунає на парафії, повторити в той самий день у тюрмі майже неможливо, бо треба добирати інших слів. Можливо, говорити більш переконливо, наводити інші приклади. Люди воцерковлені розуміють зміст Євангелія, багато разів його чули, а деякі засуджені взагалі вперше дізнаються, що Христос проповідував не помсту, не відповідь злом на зло, а навпаки - любов до тих, хто тебе ображає. Тому це передбачає певну пастирську методику, яку наша Церква певний час із деяких причин не могла розробляти.
У радянські часи тюремне капеланство не могло розвиватися, бо багато пастирів самі сиділи у в`язницях, відбували покарання за свої релігійні переконання. Але сьогодні, дякувати Богові, в цьому році ми відзначаємо десятиріччя підписання угоди про співпрацю з Державним департаментом України з питання виконання покарань. Десять років, як тюремна система повернулася обличчям до Церкви і намагається створювати відповідні умови для проповіді, духовно-пастирської роботи у місцях позбавлення волі.
Таким чином, відділ має займатися координацією тюремних священиків в Україні. Сьогодні, слава Богу, за кожною установою виконання покарань закріплено священика, який із певною регулярністю відвідує її, проводяться заходи релігійного характеру: концерти, лекції, покази відеофільмів, різні духовні й доброчинні акції, що має на меті навернути засуджених до Бога. Адже Христос нам казав у Євангелії: «Голодний був Я, і ви дали мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене..., у в`язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25, 35-36)».
Підготувала Вікторія Кочубей
