Пустыня Онуфрия Великого: к дню тезоименитства Предстоятеля УПЦ (укр.)

Блаженнейший молится, не афишируя своих молитвенных трудов. В жизни монаха, как и в жизни обычного человека, очень важно не забывать, что Господь находится рядом с нами в любой момент и всегда помогает нам преодолеть все житейские соблазны и трудности, лишь бы мы не забывали о Нем и не надеялись напрасно на свои скудные силы.

Щоб зберегти ревність у своєму монашеському житті дуже важливо не забувати тих обітниць, які майбутній монах давав під час свого постригу.

Блаженніший Митрополит Онуфрій їх пам’ятає над усе. Бо найперше вважає себе монахом, якому від Бога випало нести важкий послух Предстоятеля великої Церкви, яка бере свій початок від хрещення Київської Русі, на долю якої випали важкі випробування часів Руїни, монголо-татарської навали, віковічних зазіхань сусідів на українські землі, криваві післяреволюційні розправи більшовицького режиму, голодомор, Друга світова війна, хрущовсько-брежнєвська атеїстична ідеологія.

Але Церква вистояла, Церква ввійшла в третє тисячоліття разом зі своєю оновленою Батьківщиною — незалежною Україною — і смиренно стоїть у молитві перед Богом за свою благочестиву паству, за своє воїнство і весь український народ, який переживає сьогодні чергові випробування.

Блаженніший молиться, не афішуючи своїх молитовних трудів. У житті монаха, як і в житті звичайної людини, дуже важливо не забувати, що Господь перебуває поряд з нами щомиті і завжди допомагає нам подолати всі житейські спокуси і негаразди, лише б ми не забували про Нього і не надіялись марно на свої мізерні сили.

Як цьому навчитись? Наслідуйте Його Блаженство: ніколи не покладайтесь на свої сили, не шкодуйте надмірно себе, коли йдеться про молитву чи якусь богоугодну справу. Якщо вона робиться у славу Божу, Господь неодмінно прийме ваші труди і благословить ваші сили сторицею.

Понад усе треба намагатись налаштувати себе на смиренну молитву, на надію на Милосердя Господнє. І намагатись вести своє життя так, щоб наші очі, наші думки завжди були спрямовані до Бога, тоді побачимо, що все життя наше наповнене Його присутністю і Його всеохоплюючою благодаттю.

Ми не можемо в усьому буквально наслідувати приклад святих, серед яких і небесний покровитель Його Блаженства, преподобний Онуфрій Великий. Вони жили в одних історичних і соціальних умовах, ми живемо в інших, вони мали свій ступінь віри, ми маємо свій, проте житіє кожного святого надихає нас до посильних трудів задля спасіння своєї душі, до глибшої молитви, до того, щоб звільнити у своєму серці якнайбільше місця для Бога — і тоді Його присутність освятить нас, відновить у кожному втрачений образ Божий і зробить нас спадкоємцями Небесного Царства, де перебувають усі святі, чиї житія ми сьогодні читаємо.

Преподобний Онуфрій Великий, приміром, був одним з тих славних пустельників, які усамітнювалися в дикій і суворій Фіваїдській пустелі Єгипту в IV столітті, за імператорів Констанція і Валента, єретиків-аріанів. Саме в цій пустелі древні подвижники полум’яною молитвою, постом і покаянням боронили святу віру християнську від єресі, тобто від неправдивого вчення.

У десятирічному віці святий Онуфрій пішов у пустелю, бажаючи наслідувати Святих пророків Ілію та Іоанна Предтечу. Коли він таємно вночі вийшов з монастиря, перед ним з’явився промінь світла, який вказав шлях Онуфрію до місця його пустельних подвигів.

Тут Онуфрій Великий знайшов дивного старця-пустельника, з яким він прожив деякий час, навчаючись у нього правилами пустинножительства. Через кілька років старець помер, і святий Онуфрій шістдесят років прожив на самоті. За кілька років до праведної кончини, святого Онуфрія знайшов у пустелі монах Пафнутій із одного єгипетського монастиря, і саме завдяки його свідченням ми маємо сьогодні повний опис земних трудів і житія преподобного Онуфрія Великого.

Багато скорбот і спокус зазнав він за свій вік, але милість Господня ніколи не покидала його — тому його настанови, його суворе пустельне житіє таке дороге для нас усіх сьогодні, коли знову суспільство вирує пристрастями і непорозумінням, коли знову на Святу Церкву падають звинувачення та наклепи. І саме приклад преподобного Онуфрія Великого надихає на ревність у служінні Господу і відданість древнім канонам та статутам Святої Православної Церкви.

Прийшов Пафнутій до пустелі

Знайти духовних одкровень,

А там — ні хліба, ні постелі

І сонце смажить круглий день.

А там, в пустелі — старець сивий

Із бородою до землі,

А я — поганий і лінивий,

І всі думки у мене злі.

Постав Онуфрій перед Богом,

Йому відкрились небеса,

І світла ангельська дорога,

І світу Божого краса.

Міцна в Онуфрія молитва,

Суворий погляд, мирний дух,

А все життя — суцільна битва,

Та помагає ангел-друг.

Тепер святий Онуфрій в вишніх

І перед Богом предстоїть,

Та не зрікається колишніх

Братів земних десятиліть.

Насамперед, Ваше Блаженство,

Він молиться тепер за Вас,

І за Священноверховенство

У цей складний тривожний час.

За Боговибрану родину,

Яку очолюєте Ви,

За Київ, Лавру, Україну,

За Київську і всі Церкви.

Труди святого всім відомі,

Для Вас вони — святий взірець,

І буде мирно в нашім домі,

І нас благословить Отець.

І буде світ — одна оселя,

Де правда Божа і закон.

Нехай живе свята пустеля,

Найживописніша з ікон!

Архімандрит Пафнутій, прес-секретар Блаженнішого Митрополита Онуфрія

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter