Пятница,
20 октября 2017
Наши сообщества

"День всемирной радости": благочинный академического храма Киевских духовных школ - о празднике Рождества Богородицы (укр.)

Академічний храм Київських духовних шкіл
Академічний храм Київських духовних шкіл

Сьогодні, 21 вересня Православні святкують велике свято, що входить до числа двунадесятих свят Православної Церкви – Різдво Пресвятої Богородиці. Це перше свято церковного року, який розпочався 14 вересня.

Цього дня академічний храм Київських духовних шкіл, який знаходиться на території Києво-Печерської лаври, урочисто відзначає престольне свято.

Про престольне свято Академічного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці розповів Центру інформації УПЦ його благочинний ієромонах Пимен (Воят).

http://soborna.church.ua/
 Ієромонах Пимен (Воят) / soborna.church.ua

«Свято Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних свят, хоча не можна точно визначити часу, коли воно з'явилося. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати царя Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496)» - розповідає ієромонах.

«У Святому Євангелії описано дуже мало подій із життя Богородиці. В Святому Письмі не має відомостей про її народження, про її молоді роки чи про її Успіння (смерть), навіть не вказано імен її праведних батьків, але із Священного Передання Церкви та апокрифів ми дізнаємось про її Різдво.

Апокрифи розповідають нам про такі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, про які не говорять чотири Євангелія. Хоча Свята Церква не визнає всіх апокрифів за істинні книги, навіть за певні історичні джерела, все ж вони несуть у собі багато чого з передання ранньої Церкви. Головне джерело відомостей про життя Пресвятої Богородиці – це апокрифічна книга «Протоєвангеліє Якова», написана приблизно 170–180 року», говорить отець Пимен.

За словами священика, в ньому написано, що Пречиста Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері - зі священичого роду Аарона. Батьки її жили в Назареті, були заможні, але відзначалися великою праведністю та жертвенною любов'ю до Бога і ближнього. Свої врожаї та прибутки праведний Іоаким ділив на три частини: одну частину давав на пожертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою скорботою Іоакима й Анни була їхня бездітність.

Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але первосвященник Ісахар не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим. Тим Анна, яка залишалася вдома, теж дізналась, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачучий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому цвірінькали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», - подумала Анна.

Раптом їй з'явився ангел Господній. Він сказав: «Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище всіх. Через Неї отримають благословення Боже і всі земні народи. Через Неї буде дано всім людям Порятунок. Ім'я їй буде Марія». 

У той же самий час ангел з'явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: «Іоакиме! Бог почув твою молитву, і Він даруватиме тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна зачне і народить тобі Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму до Єрусалиму, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме».

Здивований Іоаким, дякуючи всім серцем Богові, з радістю поспішно вирушив у Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому ангел, він побачив Анну, що молиться Богу біля Золотих воріт, і розповів їй про ангела. Вона також розповіла чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господу і уклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому. Через дев'ять місяців у Анни народилася Дочка - найчистіша і найблагословенніша, початок нашого спасіння, наша молитовна заступниця перед Богом.

Про Різдво Її раділи небо і земля. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людей за те, що удостоївся благословення Божого. Потім він влаштував у своєму будинку великий бенкет, і всі веселилися і славили Бога.

За іудейським звичаєм, у 15-й день по народженні маля, Їй було дано ім'я, вказане ангелом Божим - Марія, що означає: "Пані", "Надія".

Прихід на світ тієї, що мала бути Божою Матір'ю, стало особливим джерелом радості для її батьків, Іоакима й Анни, для неба, для землі і всього створіння. Саме тому Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії святкується Церквою, як день всесвітньої радості", - розповів отець Пимен.

Говорячи про академічний храм Київських духовних шкіл, він додав, що після відродження у 1988 році чернечого життя у Лаврі церква Різдва Богородиці стала храмом Київської духовної школи. 

Довідка. Церква Різдва Богородиці споруджена в 1696 р. на кошти родича гетьмана Івана Мазепи, білоцерківського полковника Костянтина Мокієвського, при архімандриті Мелетії, й є шедевром української архітектури XVII століття. в стилі українського барокко, вона є найдавнішою з усіх наземних культових споруд, що збереглися на території Києво-Печерської лаври.

Церква Різдва Богородиці стоїть на місці стародавньої одноіменної церкви, яка, у свою чергу, була поставлена на місці декілька разів наново будованих і перебудовуваних дерев'яних церков, але спочатку на цьому місці було близько 1062 року побудовано першу наземну монастирську церкву - дерев'яний Успенський храм, при якому формувався древній Печерський монастир. Первісний вигляд сучасної церкви Різдва Богородиці був хрестоподібний і завершувався трьома грушо-подібними банями, розміщеними в одну лінію зі сходу на захід. Але творча, духовно збагачена уява невідомого народного зодчого ХVІІ-го ст. на основі традиційного трьохкупольного храму створила надзвичайної краси семиглавий храм, що вражає досконалістю свого силуету. Цей творчий штрих утілився в життя 1767 р.

У 1784 році було виготовлено дерев'яний іконостас, який мав срібні позолочені Царські врата. Цей шедевр, виготовлений майстром на прізвище Чижевський, експонується у видатному лондонському будинку Сомерсет-хаус, у Гілбертівському зібранні ювелірних виробів.

За понад трьохсотрічну історію живопис в храмі неодноразово поновлювався. Первісні барокові розписи не збереглися - можливо їх просто замалювали в період катеринських гонінь на національні культури імперії. У 1817 році храм було розписано київським художником Іваном Квятковським. Розписи дуже постраждали в період другої світової війни й були заново переписані після реставрації 1966-1970 рр. У 2000 році храм був заново розписаний (крім олтаря) на кошти сім'ї Ткаченків: Анатолія Олександровича та Ігора Анатолієвича.

Сім глав храму символізують сім благодатних дарів Святого Духа, сім церковних Таїнств вказують на число Вселенських Соборів, на яких Святі Отці непохитно затвердили Православну віру.

Біля храму знаходиться цвинтар. На Різдвяному цвинтарі поховані духовні та світські особи, які мали значні заслуги перед Церквою і державою.

Храм Різдва Богородиці - унікальне явище в історії української архітектури. Після відродження в 1988 році в Києво-Печерській лаврі чернечого життя церква Різдва Богородиці стала храмом духовних шкіл - Духовної Академії та Духовної Семінарії, що діють на території лаври, - серцем релігійного життя студентів.

Центр інформації УПЦ -  для "УНІАН-Релігії"

Фото Центр інформації УПЦ - для fakty.ictv.ua

Читайте о самых важных и интересных событиях в УНИАН Telegram и Viber
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter

Нравится ли Вам новый сайт?
Оставьте свое мнение