25 червня - день пам’яті преподобного Онуфрія Великого, який є небесним покровителем Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
До Дня Ангела Предстоятеля Української Православної Церкви Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував підбірку думок Архіпастиря, висловлених ним у проповідях, посланнях та інтерв’ю впродовж останніх півроку.
«Почувши, що народився Христос, Ірод занепокоївся і почав гнати Богомладенця, і навіть захотів вбити Його (Мф. 2, 13). Така властивість гордині: вона відвертається від Христа. Хтось може спитати: чому? Справа в тому, що горда людина створює для себе віртуальний, тобто штучний, світ, в якому вона вважає себе царем. Горда людина не сприймає Христа, тому що Христос є вічною Божественною Істиною. Вона боїться і не хоче, щоб Христос-Істина знищив її примарний світ, в якому вона знаходиться, і позбавив її примарної царської корони, яку вона сама на себе наділа. Як жаль, що ми, горді люди, не знаємо, що краще бути слугою у Христа, ніж царем у диявола, тому що слуга Христовий наповнюється Божою силою, а цар у диявола - це всього-навсього мильна бульбашка, прикрашена такою ж мильною царською короною».
«Ще у Своєму земному житті Христос застерігав учнів від закваски фарисейської (Лк. 12: 1). Це важливо пам’ятати і під час посту. Утримання в їжі, якому ми часто приділяємо найбільше уваги, – усього лише засіб для досягнення головної мети – зміни, очищення, зцілення душі та наближення до Бога. Якщо тільки зовні постуємо, а в серці панує роздратування, осуд, вихваляння, заздрість тощо, тоді ми – фарисеї і лицеміри. Такий пост духовної користі не приносить. До тілесного посту необхідно приєднати молитву, покаяння, участь у Богослужіннях і Таїнствах Церковних, співчутливе ставлення до потреб своїх близьких. Такий піст буде корисним і спасительним».
«Під час посту потрібно більш зосереджено готуватися до сповіді, причащатися частіше, ніж зазвичай. Важливо визначити: що найбільше заважає йти до Бога, від чого необхідно позбутися і до чого докласти свої духовні зусилля. За благословенням духівника потрібно визначити необхідну міру посту для дорослих членів сім’ї і для дітей. Важливо врахувати: піст повинен бути під силу, він покликаний дарувати радість, а не бути предметом суперечок і невдоволення. Якщо один із подружжя ще не прийшов до розуміння необхідності постувати, то другий повинен постувати так, щоб не дратувати свою половинку докорами чи похмурим виглядом. Правильний піст здійснюється в терпінні, любові та смиренності».
«Час посту – це ще час милосердя і допомоги тим, кому погано. Озирніться навколо: серед рідних, сусідів і співробітників знайдете тих, котрі потребують розрадливого слова і співчуття. Будьте уважними до тих, кого посилає вам Господь, виявляйте своє милосердя. Пам’ятайте, що ми покликані змінитися і преобразитися. Великий піст – своєрідний камертон для настроювання душі на духовний лад. І цей настрій нам потрібно зберігати якомога довше і після завершення Святої Чотиридесятниці».
«Люди дивуються, як це так — Бог прийшов на землю для падіння деяких і для возвеличення інших? Але це дійсно так. Ті люди, які гордяться і відкидають Бога, падають — рано чи пізно… Це стосується не тільки людей, а й окремих народів, окремих держав: всі вони рано чи пізно занепадають, якщо не звернуться до Бога».
«Навіть якщо на землі залишиться тільки одна людина вірна Господу, то своїм існуванням вона допоможе і тим безумцям, які відійшли від Бога… Часи, в які люди живуть, завжди непрості, кожна епоха має свої складнощі, свої труднощі, свої особливості і свої спокуси. Але та людина, яка живе з Богом, все долає, в яку епоху вона б не народилася, вона залишається людиною. Вона буває корисною і для цього земного життя, і стає спроможною наслідувати життя небесне».
«Якщо слово мовиться добре, смиренне, то воно і злу людину навертає на добро, а якщо ми говоримо злі, горді слова, то вони навіть добрих людей направляють до зла…».
«Якщо з’явиться помисел сказати погане слово, прикуси язик і промовчи. Нехай він там, у голові, покрутиться, але не дай цій думці втілиться у слово. Це буде перша сходинка нашої боротьби зі своїм злослів’ям».
«Змістом усього богослов’я, усього Святого Письма є любов. …Ви повинні нести її людям. Сьогодні так не вистачає любові в світі. Є багато політиків, філософів, мудреців, але дуже мало таких людей, які моляться і вміють любити… Ми всі маємо немочі й недоліки, але люди будуть готові потерпіти їх, якщо у вас буде любов до них, навіть найменша міра любові. Якщо ми не будемо закриватися, а будемо дарувати нашу любов людям, то вона обов’язково буде взаємною. І ця спільна любов буде примножуватися».
«Люди кажуть, що треба змінити закон, треба його наблизити до людини – але не Бога треба до людини наближати, не Божий закон до людини, а людину до Бога. Якщо мені не підходить Церква, то Вона не винна – Вона така вже 2000 років. Я не такий. Я повинен змінити себе, щоб я підходив Церкві, щоб я був придатний Церкві. А якщо я Церкву зроблю під себе, підлаштую під свої пристрасті, то Церква вже буде не Церква – це буде політична організація, або щось подібне, якийсь клуб, і в цій організації спасіння людина ніколи не досягне».
«Ми поважаємо світогляди та інтереси інших людей. Проте вони не повинні пропагувати гріховні збочення. Неприпустимо урівнювати гріх із дарованою Богом свободою. А тому, відчуваючи відповідальність перед Богом і людьми, турбуючись про сучасне та майбутнє покоління, звертаємось до вас, шановні можновладці, з проханням не допустити проведення у столиці нашої Держави — м. Києві, маршу представників ЛГБТ-спільнот».
«Якщо людина запанує над усім світом і заволодіє усіма скарбами його, то вона не буде щасливою, якщо душа її не буде очищена від гріхів. Людина не може бути щасливою, якщо вона не буде молитовно пити живу воду із Божественного Джерела життя».
«До спасіння є один шлях — це свята Православна віра. Ми повинні берегти чистоту цієї віри, берегти те, що ми вже маємо. Якщо ми її загубимо, то втратимо сенс усього нашого життя. Тому ми повинні молитися за тих політиків, які пропонують нам свою модель і закликають нас до неї».
«Є один подвиг, який може нас зрівняти зі святими отцями. Ми живемо в останні часи. І у нас дуже багато хвороб, дуже багато скорбот, всяких неприємностей в житті. Коли людина буде терпіти скорботи з вдячністю, з молитвою, зі смиренням, не буде нарікати, то та людина і підніметься на міру досконалості, яку мали давні отці».
«Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, благодаттю Святого Духа боротися зі своїми гріхами, зі своєю гординею, проти зла, яке існує навколо нас. Боротьба наша не в тому, щоб наносити удари цьому злу, вона полягає у тому, щоб просто не йти за ним. Зло нас намагається відвести від Бога, а ми повинні йти до Бога. І тоді Божа благодать буде почивати на нас, і благодать Святого Духа буде навчати нас, наставляти нас на всяку істину, і дасть нам розум творити волю Божу, розуміти заповіді Божі, і прославляти у своєму житті Єдиного в Трійці Бога — Отця, і Сина, і Святого Духа».
