Етнофеєрія «Трипільського кола»

Розмаїтий ярмарок українських народних ремесел і звичаїв, представлених у виробах народних майстрів - вишиванках, сувенірах, етнічних аксесуарах і  стравах - розмістився на 15 гектарах зеленого поля під Ржищевом на Київщині. Цьогорічний міжнародний етно-культурний фестиваль «Трипільське коло» пройшов під знаком Землі і під гаслом: «Збережемо землю – збережемо рід», адже фестиваль має чотирирічний цикл, кожен рік якого несе в собі тематику однієї зі стихій природи: Води, Землі, Повітря та Вогню. Окрім того, кожен фестиваль циклу має також власну мистецьку, освітню, екологічну і соціальну тематику.

«Трипільське коло» другий рік поспіль об’єднало людей різного віку, культур і релігій, життєвих поглядів, професій  на трипільському полі під зоряним небом біля Дніпра.

Шанувальники етносу на «Території спілкування» знаходили однодумців у пошуках істини і просто нових друзів. Говорили про зелений туризм і трипільську культуру й релігію, етику матері та дитини... Малят вчили розуміти та любити навколишній світ через малюнок, рухливі ігри, співи та танці, ліплення пташок із тіста, виготовлення дерев’яних іграшок, ляльок-мотанок.

Окрім феєричних мистецьких, культурно-пізнавальних, спортивно-розважальних дійств в стилі «етно» учасники фестивалю мають змогу просто пожити в наметовому містечку на трипільській землі, що вже сім тисяч років приховує таємниці однієї з найдревніших цивілізацій світу.

«Атмосфера спонукала нас замислитися над важливістю дарів Матінки-землі, над збереженням довкілля. Ми з друзями смакували свіжоспеченим хлібом із рум’яною скоринкою, «спілкувалися» зі свійськими тваринами, ліпили з глини горщики та навіть власноруч будували хату-мазанку. Дідусь із сивими вусами розповів, що трипільське помешкання складалося з двох частин: на першому поверсі було розташовано господарчі приміщення, а на другому – спальні. А трипільський посуд призначався для обрядів і означав прагнення до безсмертного життя. Виявилося, що їх гончарні вироби сьогодні прирівнюють за своєю історичною та культурною цінністю до єгипетських пірамід.

Подумки, перевтілюючись в образ справжньої жінки Трипілля, відчувала під ногами вирій життєвої енергії землі. До речі, головне місце в пантеоні Богів древніх трипільців належить саме Великій Богині-Матері – священному жіночому началу родючості. Сьогодні у музеях можна знайти глиняні статуетки повнотілих жінок. У глину додавали зерно або борошно. Це втілювало ідею вічного продовження роду у нащадках. «Тому особлива роль у трипільському суспільстві належала жінці, – розповідав, посміхаючись, дід Панас. –  Вона у трипільському суспільстві користувалася величезним авторитетом. Бач, як серед вас багато дівчат! Можливо, хтось є нащадком ще тієї праматері-Жінки. Історики свідчать, що більше половини українців походять від цього таємничого народу…»

Другою сакральною істотою був Бог-Батько у вигляді бика. Можливо, тому ще Велика Богиня часто сидить на глиняному рогатому троні.

Третє місце в пантеоні Богів трипільців посідає Змій-Дракон – втілення земноводної стихії: земна (ріки, моря, джерела, повені) і небесна волога (дощ, злива).

Деякі вірування трипільців прирівнюють до великих релігій світу. Серед досі нерозгаданих обрядів – спалення своїх поселень кожні 50 років. Вважають, що це  обряд-жертвоприношення на честь богів та душ предків. Під час переселення вони переносили у свої будинки продовольство, речі і все спалювали. І так повторювалося близько двох тисяч років. Та хто знає, що ще знайдуть та розгадають археологи, адже саме зараз настала чудова нагода для відкриттів.

… А потім була смачна їжа, якою пригощали гостинні кришнаїти, ведичний макіяж для дівчат, пісні під гітару біля вогнища. Усміхнені та сонні, ми з новими друзями говорили про історичне минуле трипільців.

То ж до нових зустрічей, «Трипільське коло».

Світлана ОВСЯНІК