Православна Церква відзначає свято Хрещення та Богоявлення Господа нашого Іісуса Христа

Праздничные дни между Рождеством и Крещением называются Святками - святыми днями - днями, освященными и посвященными Богу.

Если говорить о Рождестве, то помимо главного смысла праздника - празднования Дня рождения (а точнее - воплощения или явления во плоти) Господа Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа, - это тот праздник, в котором наиболее удачно соединяется Божественное, небесное и святое с народным, человеческим и земным.

Праздник Рождества - по-настоящему народный, он освятил дохристианскую традицию и культуру, преобразил и воцерковил ее. И теперь мы прославляем не просто солнце, а Солнце Правды - Христа. Сегодня далеко не все знают, что такое коляда в дохристианском значении, но точно знают, что колядки - это рождественские песни, которые можно петь не только в хоровом народном, но и в современном эстрадном исполнении. Даже советская попытка заменить рождественскую елку новогодней, а символ вифлеемской звезды на верхушке лесной красавицы уподобить кремлевским звездам, скоро канет в лету. А Звезда Рождества будет светить, указывая путь к Вифлеемской пещере и яслям Богомладенца. Я уверен, что праздник Рождества, как и Сам Христос, будет всегда с нами, нашими детьми и нашим боголюбивым народом до окончания мировой истории. И это потому, что в основе празднования - событие настоящее и непреходящее.

Но праздничные дни пролетели быстро и мы на пороге Богоявления или Крещения Христа во Иордане. А у нас в Украине Крещение, или Водохреща, как мы его называем - это, прежде всего, праздник освящения воды, рек и водоемов. Все мы приносим освящать воду и верим, что она становится святой. И много раз убеждались в том, что святая вода - это вода необыкновенная. А может, именно в этот день вода становится самой, что ни на есть, обыкновенной, нормальной, такой, какой ее создал для нас Бог? - Возвращается в первозданное состояние. Без вредных примесей и с целительными свойствами.

Многие из нас окунаются в ледяную освященную воду и никто не болеет после этого. Даже тот, кто не рискует залезть в прорубь, старается в этот день хотя бы стать под душ, ибо мы убеждены, что на Крещение освящаются все воды на Земле. А если вспомнить, что мы сами на 90 % состоим из воды, то освящаемся и все мы!

Р.S. Не рекомендую хранить святую воду десятилетиями, даже если она и не портится. Не для хранения она освящается, а для использования. При этом не вижу ничего плохого в том, что воду для освящения все больше людей набирают не в реке и не из-под крана, а приносят ту, которую обычно употребляют в пищу, т.е. купленную в супермаркетах или набранную в бюветах. В этом нет маловерия, а есть понимание, что Богу приносится все самое лучшее, а также и того, что освящение воды и очищение ее при помощи фильтра - это не одно и то же.

Прот. Георгий Коваленко

***

Святе Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа в народі також називають Йордана (або Ордана, Водохреща) - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні християни відзначають 19 січня. З ним пов`язують хрещення на Йордані Христа.

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі нічого не їдять - постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви - смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.

Кутю залежно від регіону та традиції готують по-різному, але традиційний рецепт куті є таким: відварюється пшениця, таким чином, щоб вона була м`якою, але водночас і не розвареною. Мнеться мак (раніше це робили у ступі) таким чином, щоб «пішло молочко». Подрібнюються грецькі горіхи. Розпарюються родзинки. Береться пару ложок меду. Усе це перемішується з невеличкою кількістю теплої кип`яченої води (інколи готують на узварі).

У куті кожна складова має своє значення: мак - це зорі на небі, молодість; пшениця - це життя; мед - здоров`я; горіхи - багатство; ізюм - життя та любов.

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім`ї, хату, інші будівлі, криниці.

За давньою традицією, повідомляє сайт http://www.sviato.in.ua, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного ко­льору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовува­лися багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені «трійці» - три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім`ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості.

Прикмети

* на Водохрещi день ясний - хліба будуть чисті, а якщо похмурий - буде у хлібі повно "сажки";
* іде лапатий сніг - на врожай.

***

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

Цього дня по містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.