Архієпископ Лука: «Ми стаємо свідками народження небесних покровителів»
Архієпископ Лука: «Ми стаємо свідками народження небесних покровителів»

Архієпископ Лука: «Ми стаємо свідками народження небесних покровителів»

10:34, 28.06.2009
8 хв.

Уявіть собі, що служать заупокійну літію  за звичайними рабами Божими, просячи Бога упокоїти їхні душі, а вже через кілька миттєвостей   звертаються до них як до святих, і вони вже молять Господа за всіх нас… 27 та 28 червня у православних вірян з’явилося п’ять святих заступників із Путивльщини. 

 

Тисячі паломників, прибули на Сумщину 27 та 28 червня, щоб стати свідками прославлення у лику святих Путивльських Божих угодників, які в різні часи віддали своє життя служінню Богові: князя Іоанна Путивльського, архімандрита Феодосія, ієромонаха Серапіона, старця Софронія, послушника Сергія Тихонова.

Про те, як вирішується питання про канонізацію, розповів ініціатор цієї події –  керуючий Конотопсько-Глухівською єпархією архієпископ Лука, намісник ставропігійного чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці (Глинська пустинь).

Відео дня

– Шановний владико, минулого року в монастирі Глинська пустинь, відбулось прославлення тринадцятьох шанованих старців. І ось через рік у вашій єпархії знову відбувається канонізація.

– Ми прославляємо як святих тих, хто за життя догодив Всевишньому, щоб звертатись до них з молитвою і ставати кращими від розуміння їхніх чеснот. Кожна епоха являє нам своїх праведників. У церковному календарі записані сотні святих, пам’ять яких ми молитовно відзначаємо, але це не штучний закритий фільтрований басейн, а повноводна річка, яку живлять тисячі маленьких струмків і джерел. Ми не повинні бути Іванами непомнящими: треба вивчати історію, вишукувати загублені сторінки. Це справжня благодать Господня, що ми маємо стільки святих у Церкві, і до кожного можемо молитись, просити заступництва і допомоги.

– Кого саме Українська Православна Церква прославляє як святих на Путивльщині?

– Відтепер по всій Україні буде вшановуватись пам`ять благовірного князя-мученика Іоанна Путивльського. Він жив у XIII столітті, був онуком святого Михаїла Чернігівського. В одному з старовинних синодиків згадується, що він був убитий татарами за християн. Іоанн Путивльський прийняв мученицьку смерть, після якої прославився чудесами. День його пам`яті будемо відзначати щороку 3 жовтня.

Софронієво-Молченський монастир Різдва Пресвятої Богородиці –  найстаріший у нашому краї – дав початок Молченському монастирю у Путивлі і Глинській пустині на Глухівщині. З Софронієвою пустинню пов`язані імена архімандрита Феодосія (Маслова), ієромонаха Серапіона, старця Софронія (Батовріна) прославлених як преподобні, послушника Сергія Тихонова – як Христа ради юродивого. Це будуть місцевошановані святі, день їхньої пам`яті відзначається 25 травня.

– Чим ці святі прославились за життя?

– З кінця XVII століття і дотепер древня Молченська обитель на Чудній горі називається Софронієвою пустинню на честь мудрого старця Софронія. Це був старець-роботяга, будівничий обителі. Монастир при ньому став багатим, самого Софронія знав особисто цар, але старець залишився скромною людиною. Він навіть не посмів прийняти сан священика і до смерті був простим монахом. 

Ієромонах Серапіон ще за життя прославився чудесами. Відома історія, коли восени 1710 року він поїхав у Суми купувати залізо для даху нового храму. Дорогою на них з кучером напали грабіжники. Здавалося, безвихідь: попереду повноводний Сейм, позаду – розбійники. Преподобний Серапіон спокійно сказав кучеру: «Невже ти не бачиш мосту?» І ніби з-під землі перед кіньми з’явився міст, по якому і втекли від розбійників монахи. До речі, самі розбійники потім впали на коліна і просили пробачення.

Архімандрит Феодосій (Маслов) ввів в обителі устав за зразком Афонського. Пізніше монастир Глинська пустинь і нинішня Святогірська Успенська лавра впровадили цей устав і в своїх обителях.

Послушник Сергій Тихонов більше двадцяти років виконував у монастирі найважчу роботу, перебуваючи постійно у молитві. Він вважав себе недостойним навіть прийняти чернецтво. Основними рисами блаженного Сергія були непохитна віра, праведне життя, глибоке смирення, готовність прийти на допомогу ближньому.

– Владико, Іоанн Путивльський жив 800 років тому, старці Софронієвої пустині – 300 років тому. Чому лише нині їх канонізували?

– Це трапилось не спонтанно,  адже в народі шанування новопрославлених  святих тривало всі ці сотні років. Я б сказав, що зараз тільки офіційно оформлено статус.

– Ваше Високопреосвященство, хто приймає рішення про приєднання до лику святих тієї чи іншої особи, і якими критеріями керуються при цьому?

– Це процес складний, відповідальний і довготривалий. Ми збираємо інформацію про знаних старців, репресованих священиків, шанованих у народі провидців і чудотворців. Конотопсько-Глухівська єпархія, можливо, і не найбільша за розмірами і кількістю населення, але історично це дуже давні, багаті на події землі.  Щоб зібрати дані про князя Іоанна Путивльського, архімандрита Феодосія, ієромонаха Серапіона, старця Софронія, послушника Сергія Тихонова,  довелось опрацювати багато архівних матеріалів, масу літератури, зібрати спогади старожилів. За це я вдячний молодому священику-путивлянину протоієрею Олександрові Чурочкіну. Це людина, яка закохана в історію Путивльщини, вивчає її. Саме так, на мою думку, проявляється патріотизм.

Потім комісія з канонізації Української Православної Церкви уважно вивчає подані матеріали: житія, подвиги, труди, чудеса, які здійснювались за молитвами угодників Божих. Комісія враховує і народне шанування поданих до прославлення осіб. Тільки після прийняття рішення Священного Синоду УПЦ про прославлення затверджується іконописне зображення святих, їхні останки вважаються святими мощами.

– Відомо кілька прикладів, коли люди вважають святими деяких історичних осіб чи популярних сучасників. Як Церква ставиться до цього?

– Прийняти рішення про канонізацію тієї чи іншої особи може тільки Церква. Тільки вона може визначити еталон праведності, встановити загальноцерковне чи місцеве шанування святого. Я теж знаю кілька ситуацій, коли, наприклад, фанати співака  Ігоря Талькова скрізь представляють його як  мученика. Інші приписують святість  Іоанну Грозному чи Григорію Распутіну. Доходить до того, що їм пишуть ікони і складають акафісти. На жаль, це не що інше, як самодіяльність. Один лише критерій народного шанування не є приводом для церковного прославлення, розглядається багато інших важливих для віруючих моментів. Щодо глинських, і софроніївських старців, і благовірного князя-чудотворця Іоанна Путивльського, то вони витримали перевірку часом.

– Чим відрізняється богослужіння, коли проходить чин прославлення у лику святих?

– Особисто для мене це надзвичайно піднесена і велична служба. Уявіть собі, що ми правимо заупокійну літію  по звичайних рабах Божих, просячи Бога упокоїти їхні душі. А вже через кілька хвилин  звертаємося до них як до святих – вони вже молять Господа за всіх нас. Саме через них ми проситимемо для себе здоров`я, миру, спокою. Це справжнє торжество Православ`я, історичний акт, чудо – можна по-різному назвати подію, суть якої глибока і проста: ми стаємо свідками народження небесних покровителів нашого краю. Словами іноді неможливо передати радість, це можна тільки відчути. І 27 червня у Путивлі, і 28 червня у Софронієвій пустині Божественну літургію очолював Предстоятель УПЦ Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України.

– Кожен віруючий за бажання міг приїхати до Путивля і Софронієвої пустині на торжества. Чому це не закрита церемонія для обмеженого кола?

– Сила нашої Церкви – у спільній молитві. Всі охочі могли взяти участь у торжествах. У минулому році, наприклад, з Кролевця до Глинської пустині віруючі добу йшли хресним ходом з Дубовицькою іконою Божої Матері, були священики і миряни з Києва, Донецька, Мінська, Вільнюса, Варшави. Навіть приїхав православний священик з Конго. Ми готові зустріти, розмістити на ніч у наметах і нагодувати всіх, хто з вірою в серці розділить радість. До речі, наші віряни, коли приїздять до монастирів, завжди допомагають прибрати храми, допомогти у трапезній, навести порядок на подвір’ї.

– Дякуємо, владико, за бесіду.

Записала Оксана КОВАЛЕНКО

 

 

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся